ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЙНЯТОСТІ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Від того, в якій місцевості – сільській чи міській ми народилися і проживаємо, значною мірою залежить наше подальше життя. І якщо ще дітьми ми абсолютно не замислюємося, які перспективи дає нам рідна місцина, то в міру нашого дорослішання ми обов'язково ставимо перед собою це питання. Адже кожному з нас рано чи пізно доводиться самостійно заробляти собі на життя, а село і місто дає нам для цього абсолютно різні можливості.

Сучасний стан села вже з давніх часів турбує свідому громадськість нашого суспільства. В 90-х роках значною мірою скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав зменшення і ринок праці в агропромисловому секторі. І волею долі мешканці цих куточків України не маючи можливості виходу на більш широкий ринок праці знаходяться на даний момент практично на рівні зубожіння[1].

Проведене дослідження свідчить, що люди сільської місцевості здебільшого зайняті в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі. Як відомо, рівень доходів в таких галузях знаходиться не на найвищому рівні. Насправді люди здебільшого живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній клопіткій праці. Багато жителів з сільських районів в пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Але з усіх цих проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. Статистика з цього приводу доволі сумна - всього 48 осіб зі 100 віком від 18 до 27 років мають постійне місце роботи [2]. І така ситуація, що складається, вимагає втручання з боку держави, бо люди вже втомилися протягом всього цього часу давати раду своїм бідам самостійно.

Багато молодих людей у сільській місцевості починають займатися підприємницькою діяльністю. Здебільшого торгують м'ясом домашніх тварин або фруктами та овочами. Продукцію для реалізації вирощують самостійно або ж скупляють у своїх односельців, щоб потім продати самостійно або перепродати перекупникам.

Тим особам, яким пощастило отримати вищу освіту, з пошуком роботи у рідних місцях стає легше. Але молодь здебільшого при кращій же ліпшій можливості воліє не повертатися після закінчення ВНЗ до рідної домівки. І від цього спостерігається доволі парадоксальна ситуація: в момент гострого безробіття існує дефіцит робочих рук у соціальній інфраструктурі села, тут бракує вчителів та лікарів. Також у селах спостерігається брак інженерів-механіків сільськогоспо-дарської техніки. І, як неодноразово констатують в багатьох селищних радах, для підйому та розвитку села бракує спеціалістів агрономів, ветеринарів, професійних водіїв комбайнів та тракторів. Але, на жаль, з плином часу склалося так, що ці професії вважаються серед молоді непрестижними, або ж доступ до освіти для опанування такою професією має безліч перепон.

Ще одним можливим варіантом зайнятості молоді на селі є фермерство. Але така діяльність, на жаль, не є можливою без володіння певним капіталом, який необхідний для започаткування такого роду бізнесу. Також в мальовничих куточках нашої країни молодим людям варто звернути увагу на розвиток сільського (зеленого) туризму. Це також доволі цікавий і перспективний напрям започаткування власної справи. Село, як відомо, любить працьовитих. Не дивлячись чи тобі 18, чи 60, потрібно працювати незалежно – на роботі, де платять гроші, чи на полі, де росте пшениця, адже тільки в такому випадку можна чогось досягнути.

Як знайти вихід із ситуації?

Ось така виходить загадка, куди не поглянеш усюди свої недоліки. У соціологів на цю тему є своя думка, а саме:

- Зайнятість людини є одним зі шляхів її реалізації в суспільстві і якщо людина не здатна знайти і зайняти своє місце в соціумі, від чого дуже страждає як душевно, так і фізично, вона не здатна забезпечити себе всім тим, що їй необхідно для здорового харчування і відповідного рівня побуту [3].

- Молодь, яка втратила віру в майбутнє, починає деградувати. Це викликає такі суспільні проблеми, як зростання наркоманії та алкоголізму серед молоді. І що найбільше хвилює, цей процес охоплює все більш молодші вікові категорії. Люди намагаються втекти від буденності та реальності, в якій не існує перспективного майбутнього [3].

- У світовій історії навіть є випадки, коли у високо розвинутих країнах люди здійснювали самогубство через втрату роботи. У наших селах процес деградації від безробіття стримує висока духовність та самозайнятість у підсобних господарствах.

- Ця проблема повинна вирішуватися на рівні державних мужів. Уряд та парламент країни повинні прийняти закони, які б сприяли розвитку приватного бізнесу, до речі, введення єдиного податку доволі добре себе зарекомендувало. Також слід знайти більш досконалі шляхи мотивації роботодавців до найму молоді на перше робоче місце [3].

Як бачимо, проблема зайнятості людей, особливо до 30 років, є вагомою в наш час. Підвищити рівень зайнятості в сільській місцевості можна шляхом формування потужного контингенту приватних виробників у сфері малого підприємництва. Також парламенту країни слід забезпечити квоту на місця у вищі навчальні заклади для сільської молоді. Хоча існує постанова Кабінету міністрів, яка забезпечує таке полегшення для випускників сільських шкіл, але її процедура стає доволі незрозумілою при впровадженні шкільної реформи.

Для розвитку фермерської справи на селі слід створити спеціальну кредитну програму за низькими відсотковими ставками. В умовах світового зростання цін на продукти харчування це було б дуже розумним і доречним кроком. Українське село з його молодими робочими руками має значний потенціал до зростання. І не варто ставити питання, чи матиме молодь бажання працювати на землі. За умови достойного заробітку, який приноситиме ця земля, питання відпаде саме по собі.

І найосновніше: не дивлячись на те, де ми живемо – в глухому селі чи гамірному місті, завжди варто йти вперед. Щасливим можна бути будь-де – це не заборонено.
 

 Література:
1. Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / за ред. Е.М. Лібанової. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. – 248 с.

2.  Статистичний щорічник Волинь – 2010 / за ред. М.І. Мотиль. – Луцьк: Головне управління статистики у Волинській області, 2011.– 570 с.

3.   Валькована О.В. Трудові ресурси села – визначальний чинник підвищення конкурентоспроможного аграрного виробництва / О.В. Валькована // Український соціум. – 2004 .–№ 3(5).– С.22-27.