ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ

 

Анотація: У статті розглянуто сутність пенсійного страхування, розкрито системи пенсійного страхування в Україні та запропоновано рекомендації щодо реформування пенсійного забезпечення.

Ключові слова: пенсія, пенсійне страхування, пенсійне реформування, працгздатність, пенсійний вік, пенсійні системи, страхові внески.

Постановка проблеми. Одним із видів соціального страхування є пенсійне страхування, головне завдання якого полягає в підтримці життєдіяльності тієї категорії громадян, які досягли пенсійного віку чи втратили працездатність і визнання інвалідами. Реалізується це завдання через виплату доходу у вигляді пенсій.

Розмір пенсій здебільшого не дає можливості підтримувати мінімальний рівень життєдіяльності. Тому необхідно дослідити причини незадовільного стану системи пенсійного страхування в Україні, критично проаналізувати пропозиції вчених та урядовців щодо її реформування, обґрунтувати своє бачення шляхів розв’язання цієї проблеми.

Виклад основного матеріалу. Система пенсійного забезпечення різних країн у процесі свого становлення та розвитку пройшла довгий і складний шлях. Цей процес не завершився і сьогодні, оскільки багато держав змушені реформувати свої системи пенсійного страхування. Солідарні пенсійні системи уже не виконують свого ключового завдання з підтримки достатнього рівня життєдіяльності пенсіонерів через старіння населення, інфляцію, безробіття, економічні кризи тощо. Необхідно зазначити, що в різних країнах вплив цих чинників не однаковий, що і зумовило формування різних пенсійних систем [3].

З прийняттям законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  (1058-15) і "Про недержавне пенсійне забезпечення" (1057-15) в  2004 році розпочато провадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в  переході до  трирівневої  пенсійної  системи:  перший  рівень  -  солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного  страхування,  третій  рівень - система недержавного пенсійного забезпечення [1с.1]

Ця система є подібною до пенсійних систем провідних держав із ринковою економікою, зокрема Великобританії, Німеччини, Швеції та інших.

Основними джерелами наповнення коштами Пенсійного фонду України є:

-  обов’язкові страхові внески роботодавців:

-  обов’язкові страхові внески застрахованих осіб:

-  асигнування з державного бюджету.

Існують й інші джерела надходжень до Пенсійного фонду України, зокрема, це кошти, що перераховуються фондами соціального страхування. Проте частка таких доходів у бюджеті пенсійного фонду є незначною.

Страхові внески роботодавців, застрахованих осіб і асигнування з державного і місцевого бюджетів формують основні джерела коштів пенсійних систем практично всіх держав із розвинутою економікою.

Під час реалізації пенсійної реформи вдалося досягти певних перетворень.

Зокрема, в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування:

- установлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

- забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;

- зменшення обсяг пільг;

- запроваджено єдиний соціальний внесок.

В Україні основні видатки у зв’язку зі сплатою внесків до пенсійного фонду несуть роботодавці – 33,2% від фонду оплати праці, асигнування з Державного бюджету України майже 27%.

Основними факторами незадовільного функціонування української пенсійної системи є:

-   складна демографічна ситуація та негативні перспективи її розвитку;

-   макроекономічний стан держави;

-   значна «тінізація» виплат працівникам.

Сучасному розвитку демографічної ситуації більшості розвинутих країн притаманне таке явище, як старіння населення. Воно зумовлене тим, що чисельність осіб пенсійного віку зростає, а працездатність знижується. В Україні кількість пенсіонерів практично не зростає, і, за прогнозами  Інституту демографії та соціальних досліджень Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення, до 2050 року воно суттєво не змінюватиметься і складатиме приблизно 13 млн. осіб. Проте спостерігається значне зменшення чисельності осіб працездатного віку, що зумовлене низьким рівнем народжуваності та високим рівнем смертності саме у цьому віці, особливо серед чоловіків [2].

У більшості держав негативний вплив старіння населення на функціонування пенсійних систем зменшують за рахунок підвищення віку виходу на пенсію.

В Україні недоцільно запроваджувати обов’язкове підвищення віку виходу на пенсію щонайменше з таких причин:

- по-перше, це може загострити проблему безробіття;

- по-друге, поганий стан здоров’я осіб працездатного віку, про що свідчить велика чисельність інвалідів загального захворювання, які виходять на пенсію до досягнення пенсійного віку, і висока смертність, насамперед серед чоловіків перед пенсійного віку. Своєчасний вихід на пенсію дає змогу громадянам, з одного боку, зменшити навантаження на організм, пов’язаних з виконанням професійних обов’язків, а з другого – приділяти більше уваги своєму здоров’ю. Відстрочення виходу на пенсію може призвести до ще більшого погіршення стану здоров’я населення.

Негативний вплив на пенсійну систему справляє і макроекономічна ситуація в Україні. Враховуючи те, що розмір страхових внесків безпосередньо залежить від величини фонду оплати праці, у цілому низький рівень заробітних плат призводить до недостатнього обсягу надходжень до пенсійного фонду. Незадовільне макроекономічне становище зумовлює низький рівень надходжень і до державного бюджету України, що унеможливлює достатнє покриття дефіциту пенсійного фонду за рахунок державних коштів.

Ще одним фактором, який негативно впливає на розвиток пенсійної системи України, є значна  «тінізація» виплат працівникам. Виявити та усунути таке явище надзвичайно важко, оскільки існує обопільна згода – як того, хто її нараховує та виплачує, та і того, хто їх отримує [3.с.15].

Оглянувши наукові праці та публікації на тему реформування пенсійної системи, можна виділити такі стимулюючі заходи легалізації виплат заробітних плат:

-   перехід до солідарної та накопичувальної пенсійної системи;

-   впровадження єдиного соціального внеску;

-   зміна паритетності в розподілі внесків між роботодавцями та працівниками.

Дослідження запровадження єдиного соціального податку та зменшення його величини в Російській Федерації свідчить про неефективність такої реформи соціального страхування, оскільки вона не дала очікуваних позитивних результатів, а, навпаки, посилила недофінансування соціальних фондів та їхню залежність від державного бюджету. Тому з 2010 року соціальний податок замінили соціальними внесками, а з 2011-го – збільшити їх розмір з 26% до 34% [3].

Досить ефективним заходом легалізації зарплат і наповнення пенсійного фонду – це звільнення від сплати страхових внесків роботодавця. Тож, якщо роботодавця звільнити від сплати внесків, то порушувати йому законодавство буде невигідно.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що сьогодні Пенсійна система України перебуває у надзвичайно складному фінансовому становищі і не забезпечує пенсіонерів необхідним обсягом пенсії для підтримання прийнятого рівня життєдіяльності. У майбутньому проблеми старіння населення може призвести до ще більшого загострення кризи в системі пенсійного віку та запровадження накопичувальних пенсійних систем. Українським законодавством передбачено можливість добровільно відкласти вихід на пенсію за віком й отримати після цього підвищений її розмір. Запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення перебуває на початковому етапі, до того ж це дозволить розв’язати тільки проблему старіння населення, а теперішній дисбаланс наявної солідарної системи не ліквідує.

Висновки і пропозиції. Зменшити дефіцит пенсійного фонду можна, скасувавши «тінізацію» заробітних плат, для чого перекласти сплату внесків на працівників. При цьому заробітну плату працівникам  необхідно збільшити, а соціальні внески зменшити. Звільнення від сплати страхових внесків роботодавця.

Список використаних джерел

1. Постанова Верховної Ради України Про рекомендації парламентських слухань на тему «Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення» від 5 квітня 2011 року №3188-VІ.

2. Інформація щодо очікуваних змін чисельності пенсіонерів у довгостроковій перспективі /Офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики України.

3. Огляд світового досвіду запровадження пенсійних реформ / Офіційний сайт Пенсійного фонду України.