Особливості обліку амортизації основних засобів в автоматизованій системі

Особливості обліку амортизації основних засобів в автоматизованій системі

С.В.Шелін – викладач бухгалтерських дисциплін Горохівського коледжу

Львівського національного аграрного університету, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

 

Сучасний бухгалтерський облік - це переважно комп'ютерний облік, який реалізується за допомогою сучасних засобів обчислювальної техніки і бухгалтерських програмних продуктів.

В умовах інтеграції України до світової спільноти важливого значення набуває досягнення єдності економічних термінів і понять як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівні. Особливого значення в цьому контексті має узгодженість термінології, що визначає матеріальну основу виробництва, а саме: засоби праці і предмети праці.

Так ряд вчених вважають, що ці категорії мають різне значення. Л.К. Сук і Н.Г. Виговська стверджують, що ці поняття неможливо не відрізняти насамперед тому, що основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, а основні фонди-це джерела формування основних і оборотних засобів. А також підкреслюють, що їх значення відображаються у різних частинах балансу: основні засоби - в активі, основні фонди - в пасиві. В.Г. Андрійчук також наголошує на тому, що фонди-це грошове вираження засобів праці(основних засобів), в той час, як основні засоби є матеріально-речовими елементами [ 2 ].

Отже, необхідно все ж таки досягти єдності в термінології. Вважаю за доцільне вживати термін «основні засоби», коли мається на увазі саме майно, матеріальні цінності, а термін «основні фонди» вживати по відношенню до джерел утворення господарських засобів виробництва, а згодом взагалі відмовитись від нього, замінивши його терміном «капітал».

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. Амортизація – це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Тривалий час в Україні удосконалення амортизаційної політики здійснювалося під кутом її впливу на процеси оподаткування прибутку підприємств та удосконалення обліку. Дослідження такого типу є традиційними і мають практичне значення для формування цілеспрямованої податкової та облікової політики держави. Аналіз останніх наукових публікацій свідчить про акцентування уваги провідних вітчизняних фахівців переважно на дослідженні саме цих аспектів амортизаційної політики. Сьогодні проблем амортизаційної політики зростає у зв'язку з проведення податкової реформи. Одну з головних проблем сучасної амортизаційної політики вона вбачає у нецільовому використанні підприємствами амортизаційних відрахувань, оскільки податковий метод амортизації не визначає, на які заходи можуть використовуватися амортизаційні кошти. Означена проблема виникла через послаблення ролі держави у питанні використання амортизаційних коштів, яке сталося у зв'язку зі скасуванням положень законодавства, що існували раніше, щодо формування амортизаційного фонду підприємства [ 3 ].

Основними завданнями бухгалтерського обліку нарахування амортизації основних засобів є:

-  правильне нарахування амортизації основних засобів;

-  правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в обліку сум нарахованої амортизації;

-  визначення результатів від нарахування амортизації основних засобів[2].

Завдання автоматизації обліку амортизації основних засобів може бути реалізовано за допомогою бухгалтерських прикладних пакетів, як «Акцент», «Парус», «1С: Підприємство» та інших [3].

В умовах автоматизації обліку виділяють такі завдання комплексу:

1. Облік наявності основних засобів, нематеріальних активів та МШП за місцями їх зберігання й експлуатації .

2. Пооб’єктний облік орендованих основних засобів.

3. Пооб’єктний облік наявності дорогоцінних металів і коштовних каменів у складі основних засобів.

4. Своєчасне відображення в обліку надходження, вибуття і переміщення основних засобів, нематеріальних активів та МШП в розрізі видів і груп.

5. Точне і своєчасне обчислення зносу основних засобів, нематеріальних активів, МШП.

6. Облік зносу і амортизації основних засобів, зносу нематеріальних активів, МШП.

7. Контроль за правильністю використання основних засобів і МШП, облік витрат на їх ремонт і ліквідацію.

8. Підготовка даних, що використовуються для складання встановленої поточної, періодичної та річної звітності.

9. Своєчасне проведення індексації основних засобів та відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

В межах одного довідника різні елементи можуть бути об’єднані в групи. Всі дані щодо наявності основних засобів на підприємстві зберігаються в довіднику “Необоротні активи“, що є аналогом картотеки основних засобів на підприємстві.
Цей довідник є дворівневим, що забезпечує додаткове групування об’єктів основних засобів, наприклад “Виробничого призначення“ та “невиробничого призначення“. Для створення групи об’єктів основних засобів виконуються дії: “Дії“ – “Нова група“. У вікні групи необхідно ввести “Код“ та “Назва“ об’єкту. В порівнянні з традиційним паперовим носієм комп’ютерна інвентарна картка включає більшу кількість реквізитів. У довіднику “Необоротні активи“ параметри елемента розташовані на двох сторінках і позначені у верхній частині картки закладки “Основні“ та “Додатково“. Кожен елемент довідника може мати два варіанти запису назви:

 1) короткий – (заноситься до поля “Назва“ картка елементу), використовується для пошуку та вибору елемента із загального списку в довіднику та підставляється як вибране значення в інші діалогові (електронні)форми;

2) повний – (вводиться до поля “Повна назва“), буде автоматично підставлятися в усі друковані форми (рахунки, акти, накладні тощо), що відображають рух цього об’єкту.

Далі зазначається рух необоротних активів, рахунок для їх обліку, вартість, дата введення в експлуатацію та одиницю виміру необоротних активів. Над елементами та групами елементів довідника “Необоротні активи”, які надійшли, можна виконувати різні дії :

·  перейменовувати;

·  змінювати значення реквізитів (параметр);

·  переміщувати з однієї групи до іншої;

·  знищувати (позначати на знищення );

·  здійснювати пошук за назвою та іншими реквізитами;

·  сортувати, копіювати тощо .

“Інвентарний номер“ об’єкту проставляється програмою автоматично, але його може бути змінено в разі наявності на підприємстві певного порядку інвентарної нумерації.

Організація бази даних дозволяє провести повну інвентаризацію основних засобів, включаючи визначення первісної вартості по групах, розрахувати і перевірити суми амортизаційних відрахувань і зносу по кожному інвентарному об’єкту, упорядкувати та перевірити інвентарні номери та інші результати в базі даних. В якості вхідної інформації для створення картотеки застосовуються інвентарні картки обліку основних засобів. При реєстрації надходження основних засобів і внесення змін до інвентарної картотеки дані вводяться в окрему інвентарну картку. Крім картотеки записи заносяться до журналу бухгалтерських проведень і поповнюють списки об’єктів, які надійшли або були переміщенні.

В процесі експлуатації необоротні активи зношуються, що відповідно зменшує їх фактичну вартість . Для нарахуванні зносу в програмі “1С: Бухгалтерія 7.7“ використовується документ “Розрахунок зносу“ або “Нарахування зносу“.
Дані для нарахування зносу вказуються в довіднику необоротних активів: для кожного об’єкту - певний метод нарахування зносу, вводяться дані, необхідні для розрахунку амортизаційних відрахувань. Тут же визначається рахунок витрат, на який буде віднесено суму нарахованого зносу. Функція нарахування зносу в програмі реалізована за такими методами:

- “прямолінійного списання“ (прямолінійного методу);

- “зменшення залишку “(кумулятивного методу);

- “сума одиниць“ (виробничого методу);

- “нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку” (податкового методу ). За допомогою кнопки “Провести“ можна здійснювати проведення документу, не закриваючи при цьому його діалогової форми. Після проведення документу стане доступною кнопка “Друк“, що дозволить отримати друковану форму відомості нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку .

Рішення задачі, що розглядається, досить розроблено й автоматизовано. Але є особливості, які потрібно відслідковувати й удосконалювати.

Особливістю обліку амортизації основних засобів є те, що амортизаційні нарахування розраховуються як для бухгалтерського обліку, так і для податкового й до 01.04.2011р. вони мали суттєві розбіжності. Така різниця значно підвищувала трудоємність роботи, вимагала подвійних розрахунків. Новий порядок податкового обліку основних засобів (саме засобів, а не фондів), установлений ст.144- 146 ПКУ з 01.04.2011р, досить серйозно відрізняється від звичного. Його можна охарактеризувати як намагання максимально наблизити податковий облік до бухгалтерському обліку основних засобів, про що навіть свідчить уніфікація термінів.  Пунктом 145.1 ПКУ передбачено розділення основних засобів та інших незворотних матеріальних активів, як і у бухгалтерському обліку, на 16 груп замість 4, які були раніше. При цьому замість щоквартальних норм амортизації основних фондів установлені мінімально допустимі терміни корисного використання основних засобів у розрізі кожної з груп.

Облік вартості об’єкта, що амортизується, ведеться по кажному об’єкту, який належить до окремої групи основних засобів, в тому числі вартість ремонту, покращення таких засобів, одержаних безкоштовно або наданих у оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації (п.146.1 ПКУ). Амортизацію аналогічно бухгалтерським правилам слід нараховувати щомісячно на кожний об’єкт основних засобів окремо на протязі терміну його корисного використання (встановленого підприємством) до досягнення ліквідаційної вартості такого об’єкта (п.146.2, п.п. 145.1.4 цього Кодексу).

Нажаль, повної гармонізації бухгалтерського та податкового обліку в частині, що стосується основних засобів, не відбулося. Зокрема, збереглося, як і раніше, розділення основних засобів у податковому обліку на виробничі та невиробничі (останніми в ПКУ вважаються незворотні матеріальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника податку; див. п. 144.3).

Таким чином, до прикладних пакетів програм, що використовуються на підприємствах, необхідно внести відповідні коригування з податкового обліку. Крім того, з внесенням корегувань з’являється можливість автоматичних паралельних розрахунків амортизації основних засобів у бухгалтерському й податковому обліку, що значно полегшить ведення обліку за рахунок зменшення  трудоємності,.

 

 

Література:

1.              Податковий кодекс України

2.      Круш П.В., Клименко О.В. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 328 с.

3.      Войтюшенко Н.М., Інформаційні системи і технології в обліку [Текст] : навч.посіб. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009 – 340с.

4.      Володина Е.В., Севостьянов А.Д. 1С: Бухгалтерия 8.0: Практика применения. – Автоматизированный учебный центр фирмы «1С», - 202 с.

5.        Хмелевский И. Основные средства: переходные моменты. [Електронний ресурс] : Режим доступу https://www.nibu.factor.ua