Ім'я твоє - Вчитель

Лунає таємнича мелодія

Із-за куліс: Кожного ранку о восьмій годині відкриваються двері Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету, оживають аудиторії і сотні студентів, затамувавши подих, чекають на чудо творчості.

1. Освітянин іде на роботу за емоційним збагаченням,  глибокою думкою й високим почуттям відповідальності.
2. Адже в просторі улюбленої справи освітянин формує власний  духовний світ і свідомість.
3. Формує не сам по собі, а за активною участю студента, який прийшов, щоб осягнути життя і стати не лише  його учасником, а  й творцем.

Фанфари вихід ведучих

В1. Доброго дня, шановні викладачі, студенти, гості!

В2.Це свято усіх Вас, дорогі друзі!  Вас вітає студентство Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету.

В3. Один раз на рік з наближенням цього свята ми говоримо «освітяни», згадуючи при цьому не контрольну роботу чи підсумкову атестацію, а квіти та добрий настрій.

В1. І сьогодні саме такий день.

Разом: День працівника освіти.

В2. Хто у працю виснажливу втілює думку?

В3. Хто до студентів несе її подих живий?

В1. Хто дає нам знання світового ґатунку?

В2. Це все ви наші наставники!

В3. Сьогодні на честь Вашого свята ми присвячуємо Вам свій гумор, творчий запал і слова нескінченної подяки.

     В1   Осіннє листя падає поволі,
Вкриває землю дорогим шатром.
Це золото, дароване в знак долі,
Змальоване і пензлем, і пером.

  В2    Цей світлий день належить вам по праву.
Він сотнями осяяний зірок.
Плекаєте ви України славу
І нескінченний, мабуть, ваш урок.

Пісня «Дорогі з Днем учителя Вас»

(Звучить музика, але її заглушує грім чи вибух. На сцену вибігають ворожка та її помічниця. Ведучі розгублено відступають).

Ворожка.
Чи не здається тобі, Азочко, що ми не туди потрапили? Невже я знову, під час ворожіння, забула кинути лапку жабки чи хвостик мишки? Так ні…Я все зробила за рецептом. (Дістає з кишені папірець і пильно розглядає)

Ворожка.
А де ж друга половина рецепту? Куди ж вона поділася?
(Аза порпається в складках спідниці і знаходить другу половинку папірця)

Ворожка.Ой лишенько! А ти кидала сюди квашених черв’ячків? Ні? А де ж ти їх поділа? Що? Поїла? Ох ти ж горе-ученице! Куди ж оце нас занесло?
(Аза мовчки подає ворожці м’яч-глобус, який висів за плечима, і вказує на ньому місце).
Ворожка.
Моя ж ти розумнице! Це навіть краще ніж я сподівалася! День учителя в коледжі! Просто чудово! А ось і самі господарі…
(Ворожка с ходить зі сцени, підходить до куратора групи)
Ворожка.
Голубко, позолоти ручку всю правду скажу: що було, що буде, чим серце заспокоїться.Лежить на тобі чорне прокляття, вже третій рік лежить. Так…
(уважно розглядає долоню).
Але вже недовго висіти йому над твоєю головою. Як тільки оцією рукою випишеш 27 дипломів, станеш вільною, як птах. Ні виховних годин, ні генерального прибирання, та й походи замучили. Ось тобі амулет на щастя (чорна ручка), щоб дипломи благополучно виписались, щоб прокляття впало…

(Далі ворожка переходить до вчителя фізики)

Ой красунечко, а що це в тебе на долоні написано? F=m а (тре спідницею долоню вчителя). З першого вересня появилась у тебе сильна головна біль! Цілий рік вона буде мучити! Сама не розумію, де б їй взятись… Ну нічого, якось впораєшся. Ось тобі амулет (червона ручка). Як будеш контрольні перевіряти одиничку пиши, а нулик дописуй, одиничку пиши, а двійочку дописуй. І жодних проблем не матимеш.

(Ворожка наближається до зауча коледжу).

О! Я чую надзвичайно сильну  ауру! Це напевно козирна дама. О, пардон, зауч коледжу. Тут амулетом не відбудешся, яйцем треба викачувати. Азо, давай яйце. (Аза подає куряче яйце). Та ні, Азочко, це ж зауч… ( Аза подає гусяче). Я тобі кажу, що це зауч коледжу! (Аза знімає з плеча глобус і подає ворожці. Та качає глобус по плечах заучаі приказує) Щоб руки не терпли, особливо права, коли ти, голубко, будеш випускникам зведену відомість до дипломів  підписувати. Та пильно слідкуй, щоб у них було поменше трьох бальних оцінок, а все п’ятибальні. Бачу я, що й тобі не обминути випробовування, але, повір мені, все скінчиться чудово.

(Заходить професор)

Професор.
Ах ти темна чорнокнижнице! І як ти встигаєш скрізь всунути свого носа? Хто тебе сюди запрошував?
Ворожка.
Явився, світило науки! І що ти за чоловік такий? У людей свято, а ти сваритися …
(Втікають за куліси)

Ведуча. В прекрасну пору року приходить до нас учительське свято. Це час, коли  шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим викладачам.

Ведучий. Хай успіхита перемоги окрилюють вас на нові звершення і здобутки, а досягнуте стверджує віру на добро та любов. Хай родинне тепло і затишок оберігають¬ вас, а ваші палкі устремління та діяння несуть у світ лише мир і злагоду. 

Ведуча. В народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує своїх духовних батьків–учителів – все своє життя. Адже в кожному прожитому дні в коледжі було щось неповторне, незабутнє, що лишає у душі свій відбиток.

Ведучий. Шановні педагоги, щирі друзі та вірні наставники! Вас вітають ті, у чиїх серцях ви запалюєте багаття жаги пізнання, чистоту свого серця, своєї душі.

Ведуча. Вам, людям нелегкої, але такої необхідної на Землі професії, ми складаємо сьогодні величальні слова подяки.

Пісня «Вітаємо рідненьких вчителів»
 
(Під звуки ніжної мелодії студенти надсилають віршовані вітання)
1. Із безлічі професій на Землі,
Які вже є, яких ще будуть вчити, - 
¬Є головна, як віщий, сущий хліб,
І назва цій професії - Учитель.

2. Сьогодні – День учителя. В цей день
Ми кажемо звичайними словами:
Людського щастя вам, нових ідей,
Хай добра доля завжди буде з вами.

3. Шлях пошуку, науки і дерзань -
Таку обрали ви в житті дорогу.
Тож здійснення всіх ваших сподівань,
Щоб ви відчули радість перемоги.

4. Високих злетів, творчих перемог
Ми щиро всі бажаємо вам нині,
І ще багато літ хай дасть вам Бог
Трудитися у коледжівській родині.

(Звучить мелодія голосніше).
(Студенти  дарують квіти усім викладачам, які є в залі)

А зараз до вітального слова запрошується …..
Лекція
Лекція. Лектор розказує тему.
Лектор. Що для людини найголовніше у житті? Звісно, - знайти себе, досягти певних результатів, створити сім’ю, виростити дітей у щасливому рідному домі, де завжди чекають і люблять.

Краса і праця завжди ідуть поруч. Хто не знає, як важко навчити дитину мислити, творити, працювати, щоб колись її труд став корисним і прекрасним.

Помітивши що студент ……… спить. Підходить до нього стукає по парті і говорить:

- Що ти собі дозволяєш?
Студент злякано зривається і вигукує:
-  Що? Що таке?
Лектор: І чим ти займаєшся на лекції?
Студент: Уважно вас слухаю!
Лектор: Повтори будь ласка, про що я розповідав?
Студент: Ну… Ви казали, що коли ми, скинемось вам на ноутбук, то в кінці семестру поставите нам всім по п’ятірці!
Лектор: Ти що… Хоча, молодець! …  ти зразковий студент, беріть всі з нього приклад.

    Читач. Порадники і друзі – вчителі -
¬   Нелегкий час вирує по Вкраїні.
   Обов'язок ваш на святій землі
   Нести просвіту.
     Поспішайте нині,
Розбуджуйте національний дух,
Будуйте Храм,
Сійте зерно науки,
Шляхетністю запалюйте вогні,
Мужайтеся і не складайте руки.
   Здоров'я вам і мудрості, і сил,
   У праці - не спокою, а натхнення,
   В польоті завжди вам - орлиних крил
   І Божого усім благословення.
 
Пісня «Рідний ти наш коледж» Надія Шлапак

Іспит без оцінки
Спитав батько: - Ти склав іспит
На шофера, синку?
- Та склав, тату.
- А яку ж ти
Отримав оцінку?
- Не одержав, не поставив
Інструктор нічого
- Чого раптом?
    - Я з розгону
Налетів на нього.
- Де ж він зараз?
      - До лікарні
Відвезли в суботу.
Лікар каже, що не скоро
Вийде на роботу.

Шо-шо-шо
Як учитель Петруся
З місця щось спитає,
Впертий той, як порося,
«Шо-шо-шо?» - гукає.
Вчитель довго це терпів…
Аж терпець урвався.
Знов почувши, враз скипів,
За указку ввзявся:
«Ще шошокнеш, і влуплю!
Слід би совість мати!
Я такого не стерплю,
Пуцвірку лобатий!»
А Петрусь: «Та не кричіть!
Бо за це не варто.
От ідіть тут посидіть…
Це така тут парта…»
Тут учитель: «Підожди!
Зачекай-но трошки.
Я тут сяду, а ти йди
Й щось скажи від дошки…»
Клас аж подих затаїв,
Чути навіть муху.
А малий до столу сів
Й випалив щодуху:
«Петре Савичу, скажіть
Отут перед нами,
Коли кинете ходить
До моєї мами?!»
«Шо-шо-шо?!» - учитель враз
Злякано питає,
А Петрусь: «Ага-а-а, і в вас
Слух там пропадає!..»

Якби вчителі стали дітьми
Дійові особи:
Студент    Вчитель фізкультури  Учитель географії
Учитель математики          Учитель літератури Завуч
Вчителька англійської
Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в аудиторії за столи, як студенти. Входить студент, який представляє себе вчителем.

Студент. Ну, хто готовий відповідати?

Учитель фізкультури(тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…

Студент (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?

Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.

Студент. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? М-да, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть(дивиться в журнал)... Учителька географії.

Учителька географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?

Студент.Ну, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хтопідказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!

Учитель фізкультури(тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дуже-е-е...

Студент.Навіщо?
Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)

Студент. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Леонід  Олександрович!
Так… математика – цариця полів.

Учителька математики. Не полів, а наук… Смію замітити….

Студент. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Віто Федорівно, чому дорівнює сума квадратних катетів?

Учителька математики. Яких-яких катетів?

Студент. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Віто Федорівно, два! Прийдете завтра з батьками!
А ви, Леся Геннадіївно, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у коледжі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.

Студент.Аце що за сторонні звуки? Учителі літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Марія Олександрівна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».

Учителька літератури. Я забула... Я вчила...

Студент. А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…

                  Заступник з виховної роботи гортає журнал мод.

Студент.(вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Світлано Вадимівно!
Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Негульки, я сказала!.. Мобілку давайте.

Завуч. Я забула...
Студент. А голову ви вдома не забули?! Пам'ять у неї Дівоча! Якщо завтра не принесете, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!

Англійка(Світлана Богданівна або Людмила Анатоліївна). М-можна увійти?

Студент. Привіт,Світлано Богданівно , явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову кавупили? Швиденько до дошки. Відповідати.

Англійка Говорить по-англійськи.

Студент. ДваСвітлано Богданівно.

Англійка. Чому? Я все вивчила.

Студент.У нас зараз не англійська мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А ви, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи з коледжу не підете! Завтра батьківські збори!

Дзвінок на перерву

 

 

 

Вірш «Учителю!» 

Учителю! Вклоняюся доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проростають ті маленькі зерна
Під поглядом, як сонце золотим.
Учителю, ти наче нездоланність,
Крізь все проносиш іскру доброти,
Щоб засвітити в серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси
Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?!
Для цього ти на світі народився,
У ньому є покликання твоє.
Учителю! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності слова ці проказати
За все, що ти так щиро віддавав.
Учителю! Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх кажу: «Спасибі
За вашу працю вчительську святу»

Майбутня вчителька

На лавочці сидять дві бабусі і одна з них плаче, бо її внучка збирається стати вчителькою.
Бабуся 1: Здорова була, Пилипівна! Як справи?
Бабуся 2: І тобі, дай Боже, здоров'ячка! Те-е-е... Несторівна, погано все, валідол п'ю, внучка з розуму зійшла, прости Господи-и-и… Ото тих сералів як надивиться. Якби ж було до толку якого, га-а-а…
Бабуся 1: І чого б то така придибенція?
Бабуся 2: А така придибенція, що всім придибенціям найбільша придибенція! Світ такої придибенції з усіх придибенційпридибенції не бачив!
Бабуся 1: І що? Так уже й не бачив!
Бабуся 2: Так і не бачив. Бо моя вчителькою хоче стати... (пхикає)
Бабуся 1: А хіба погано вчителькою бути? Указочкою собі по дошці водиш, та й водиш! Ще ж не мішки на горбі тягати, н-дя… Язиком плескать, тю-ю.. Знала б ти чого, Пилипівна, ревіти та душею трясти!
Бабуся 2: Та що ж хорошого, діти знаєш зараз які грамотні, що ну! Такі вже грамотяки, що прямо як на тих цукерках написано. Шиколадних.
Бабуся 1: А що там написано, на тих цукерках? Я вже стара, не добачаю прочитати.
Бабуся 2:Йо-ма-йо!
Бабуся 1: Не ругайтеся, Пилипівно!
Бабуся 2: Я й не ругаюся, Боже збав, то на цукерках таке. Внуку хтось угостив. То мені дала укусить на оцей зуб, що сиротою в роті зостався. Ото тепер і діти такі. Тоже сироти. Тіко на розум. Точно – сполшне тобі йо-ма-йо! Їм тільки гуляти, вчитися не хочуть, нервів не хватить. А ти про указку. Та якби тою указкою, прости Господи, можна було би якого перехрестити, та по тому мєсту, що м’яке. Гляди, може, й діло було би, та наука полізла би в голову через те самеємєсто. А то ж тепер – не тронь! А воно тобі лобурем і виростає. Навчиш таких, ага..
Бабуся 3:Здрасьтє, дєвочки, про що так цікава діскусія? (сідає на лавочку)
Бабуся 1: Так от у Пилипівни внучка вчителькою хоче стати...
Бабуся 3:Йо-ма-йо!
Бабуся 2: Ти що, цукерки такі їла?
Бабуся 3:Нє, то я так ругаюся.
Бабуся 1. А що, і тобі професія не дуже?
Бабуся 3: А де ж там те дуже, га? Де те дуже?! От ще, це ж купа зошитів, табличку множення щодня повторяй, а там, як заміж вискоче, то в хаті голодний чоловік і діти, у школі нєрвотрьопка, а ти чоловікові замість борщу уроки готуй…
Бабуся 2: Ось я і кажу ...
Бабуся 1: Ну ні, ви не праві, а якщо вона завучем, а потім і директором стане?
Бабуся 2: Ага, та до того часу посивіє.(ридає) Директором? Внучка? Та ти що, це ж взагалі круглий рік тобі пиши звіти, якісь накази, санстанція бацилами засмикає, районо усю душу витрясе, а молоді вчительки неслухів директором лякатимуть, як тою чупакаброю!..
Бабуся 1: А платять-то − капєйкі!
Бабуся 3: Ну да, але ж бувають і інші роботи таки гарні... Грошовиті…
Бабуся 1: Там хорошо, де нас нема!
Бабуся 3: А нас нема ніде!
Бабуся 1:Як це – нема нас ніде?
Бабуся 3: Бо ми на пенсії!
Бабуся 1: А може, онука таким вчителем стане, як викладачі нашого коледжу, і любити її студенти будуть, і поважати?
Бабуся 2: Так, але поки ще вона виросте, вже й не знаєш, чого й чекати.
Бабуся 3: А скільки років внучці?
Бабуся 2: Так п'ять, читає сама, співає. Рахує до десяти…
Бабуся 1: Тьху ти, чого заздалегідь переживати, ще стільки часу, можна вибрати, де працювати  і як заробляти. А можна й передумати.
Бабуся 2: Може і правда... Шановні викладачі, а що скажете – чи варто внучці вчителем працювати?

Інтерв’ю у викладачів (Дацюк Богдан)
(На сцену виходять студенти)
(Під звуки ніжної мелодії студенти надсилають віршовані вітання)
 

1. Нехай життя квітує буйним цвітом
І свято радісне приходить знов і знов.
А доля хай дарує з кожним роком
Вам щастя, радість, мудрість і любов.

2. Вітаємо всіх вас з чудовим святом,
Воно і ніжністю, і радістю дзвенить.
Учителі! У слові цім багато
Добра, любові, щирості звучить.

3. В цей день незабутній осінній святковий.
Нехай вчителям всім здоров’я прибуде,
А рідна держава про вас не забуде!

4. Хай доля учительська красною буде,
Училище рідне про вас не забуде,
Рятує хай ангел-спаситель всіх вас,
Щасливі й здорові були щоб весь час.

5. Хай мрія прекрасна веде вас в життя,
Щоб ладилось все і велось до пуття.
Хай ваша надія вам живить серця,
Натхнення і творчість дає без кінця.
Не зникне хай віра в казки й чудеса,
Хай будуть із вами любов і краса.

6. Вам доземно вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими стали людьми.
Тож спасибі за ваше терпіння.

Читець Вірш «Від будня до будня»
  
   Від будня до будня, від свята до свята
   Пісню і слово ви нам дарували.
   Ви - наші долі, ви - наші злети,
   Ви нас лише доброму вперто навчали,
   Мами духовні, а чим же віддячимо?
   Тим, що ми є.
   І тим, що ми значимо.
  Тим, що ми будемо.
  Тим, що ми створимо.
  Тим, що збудуємо.
  Тим, що засіємо.
  Нивою тою, яку ми розоремо.
  Тим, що в житті ми своєму зуміємо.
Ведучий.
Благословенні будьте у роботі,
Цінуйте горде ймення педагога.
Нехай в житті на кожнім повороті
Стрічає радість вас, а не тривога.
Хай добрі вчинки вашої наснаги
Промінчиком торкнуться ваших учнів.
Слово учитель – горде і ласкаве –
Хай буде рідним вам і милозвучним.

Ведучий. Вірш за віршем, пісня за піснею, слово за словом – так і підійшло наше свято до кінця. Але ваше свято, любі вчителі, продовжується. Ще стільки добрих, хороших слів ви почуєте від людей. І всі вони будуть сказані від щирого серця

Пісня